Андріївська церква

st. Andrew church Kiev portret
Photo by © Andrii Sydor

Андріївська церква у Києві це памятка архітектури та мистецтва доби бароко, православний храм, що був зведений у сер. XVIII ст. за проектом видатного архітектора італійського походження Франческо Бартоломео Растреллі. З 1968 р. – має статус музею у складі Національного заповідника «Софія Київська».

Андріївську церкву зведено на місці, яке вважається священним для православного світу – на пагорбі, де, згідно з літописним переказом з «Повісті минулих літ», було встановлено перший хрест на землях майбутньої України-Русі. Згідно з літописом, апостол Андрій Первозванний проповідував у м. Синоп на Анатолійському півострові (сучасна Турецька Республіка) звідки прийшов до Корсуня (Херсонесу) в Криму. Надалі він дістався гирла Дніпра та почав підійматися рікою у північному напрямку. На своєму шляху апостол побачив круті дніпровські пагорби, піднявся на один із них та передрік появу в майбутньому Києва: «Чи бачите гори ці? – на цих горах засяє благодать Божа; і буде місто велике, і багато церков воздвигне Бог». Також літописець зафіксував важливі обставини, які супроводжували виголошення пророцтва апостолом: «І піднявся на ці гори, благословив, поставив хрест, і помолився Богу, і зійшов з цієї гори, де з часом постав Київ, і пішов Дніпром угору».

storinka knygy miniatura ap. Andrii
Мініатюра «Апостол Андрій благословляє Київські пагорби та встановлює на них хрест». Радзивіллівський літопис. Бібліотека Російської академії наук (Санкт-Петербург, РФ).

З давніх давен кияни вшановували місце встановлення хреста апостолом шляхом зведення храмів, посвячених на його честь. Найдавнішу Андріївську церкву у Києві було засновано у 1086 р. при т. зв. «Янчиному» монастирі (до нашого часу не зберігся). Її фундатором був великий київський князь Всеволод Ярославович (1076-1077, 1078-1093), який під час охрещення одержав імя «Андрій».

Нині існуючу Андріївську церкву заклали саме на тому пагорбі, з яким у свідомості киян у XVIII ст. асоціювалася історія про проповідь апостола Андрія та встановлення ним хреста. Освячення місця, обраного для будівництва храму, відбулося 9 вересня 1744 р. у присутності російськоїімператриці Єлизавети Петрівни, яка була ініціатором його зведення.

Іконостас Андріївської церкви
Іконостас Андріївської церкви у Києві. Сучасне фото.

Храм будували за проектом тодішнього обер-архітектора Російської імперії Ф.-Б. Растреллі, який розробив його проект у Санкт-Петербурзі (до Києва не приїжджав). Для того, аби втілити проект Растреллі у життя, до Києва з Москви був відряджений інший архітектор – Іван Мічурін.

Оскільки Андріївську церкву зводили як палацовий храм царської родини у Києві, його будівництво контролювала петербурзька придворна «Канцелярія від будівель». У зв’язку зі складними геологічними особливостями місцини та політичними обставинами зведення Андріївської церкви тривало майже чверть століття. Споруду було завершено «вчерне» (тобто – в основному обємі) у 1751 р. У 1752-1753 рр. тривали роботи з виготовлення елементів внутрішнього оздоблення та розписи інтер’єру церкви. Їх планували завершити до весни 1753 р., коли до Києва для освячення храму мала завітати імператриця Єлизавета Петрівна. Утім, її планам не судилося збутисявізит імператриці було скасовано через викриття замаху проти неї. Після 1753 р. роботи з опорядження храму загальмувалися, а імператриця Єлизавета Петрівна (1741-1761) так і не знайшла часу на візит до Києва аж до самої смерті. Храм було освячено лише 19 серпня 1767 р. (на день памяті святого воїна-мученика Андрія Стратилата) за часів імператриці Катерини II (1762-1796). Чин освячення храму здійснив тодішній Київський митрополит Арсеній Могилянський (1757-1770).

Надпрестольна сінь у вівтарі Андріївської церкви
Надпрестольна сінь в Андріївській церкві. Сер. XVIII ст. Сучасне фото.

Андріївська церква органічно вписується в навколишній ландшафт і відіграє роль архітектурної домінанти в панорамі Києва, яка обєднує «Верхнє» та «Нижнє» місто. Особливості складного рельєфу, джерельні та ґрунтові води пагорба зумовили необхідність поставити Андріївську церкву  на  масивному  14-метровому  стилобаті,  що  має  вигляд двоповерхової споруди. Церква й стилобат збудовані з цегли на кам’яних підмурках. Храм знаходиться посередині п’ятикутної тераси, до якої ведуть чавунні сходи з трьома майданчиками. На плані церква має форму хреста, східна частина якого заокруглена апсидою, а західна – трохи витягнута (довжина споруди – 31,7 м, ширина – 20,4 м, висота від тераси разом з хрестом на бані – 50 м).Церква п’ятиверхої композиції складається з центральної бані та чотирьох декоративних веж, якими увінчано опорні пілони-контрфорси, розміщені на діагональних осях будови. Посередині будівлі здіймається барабан висотою 10 м й діаметром 14 м, у якому прорізано 8 напівкруглих вгорі вікон. Над барабаном височить сфероподібна баня, що займає домінуюче місце в силуеті церкви. Увінчують баню маківка, куля і хрест.

Проповідницька катедра Андріївської церкви у Києві. Сер. XVIII ст. Сучасне фото.
Проповідницька кафедра Андріївської церкви у Києві. Сер. XVIII ст. Сучасне фото.

Стіни церкви діляться по горизонталі архітектурними профілями на три нерівні частини: цоколь, стіну і антаблемент з фронтонами. Посередині західного фасаду – єдиний вхід з металевими дверима, оздобленими орнаментами і хрестами. Декорування фасадів вирішується застосуванням колон коринфського й іонічного ордерів, спарених пілястр, карнизів складного профілю, картушів з монограмою імператриці Єлизавети, позолоченого чавунного та мідного барокового декору. Великі й малі вікна основного об’єму оздоблені ліпними наличниками, а капітелі колон і пілястр – вилито з чавуну й позолочено. Барабан бані декоровано пілястрами з іонічними мідними капітелями, антаблементом, картушами.

Інтер’єр церкви – центрально-баневий, безстовпний простір, в якому виразно читаються хрестоподібний план споруди, архітектурне членування стін пілястрами, карнизами та віконними прорізами. Гілки хреста перекрито склепіннями, а перехід до баневого простору здійснено за рахунок підпружних арок і парусів храму. Гармонійно поєднуючись та взаємодоповнюючи один одного, цілісний ансамбль інтер’єру церкви утворюють такі різновиди мистецтва, як архітектура, ліплення, різьблення, живопис.

ікона апостола Андрія
Олексій Антропов. Апостол Андрій у плафоні на склепіннях Андріївської церкви в Києві. Олія. XVIII ст.

Ліпний орнамент органічно підкреслює той чи інший елемент архітектури, своїм витонченим асиметричним візерунком прикрашає двері, вікна, ніші, пілястри, підбаневий простір. Ліплення виготовлялося з гіпсу й вкривалося позолотою.

Неперевершеними зразками різьбярського мистецтва в Андріївській церкві є іконостас, надпрестольна сінь-ротонда та проповідницька катедра. Іконостас відіграє провідну роль у організації внутрішнього простору славетного храму. Він був створений за ескізами та лекалами Бартоломео Растреллі на початку 50-х рр. XVIII ст. Основу-каркас іконостасу виготовили в Києві, а декоративне різьблення до нього – у Санкт-Петербурзі.  

Важливу роль у декоративному оформленні інтер’єру виконує живопис. В Андріївській церкві знаходиться 68 полотен олійного малярства та одне зображення на тиньку західного склепіння, які дають яскраве уявлення про характер іконопису православного храму середини XVIII століття. Над створенням ікон для лицьової сторони (39 образів) іконостаса Андріївської церкви у 1751-1752 роках працювала петербурзька «живописна команда» «Канцелярії від будівель» під керівництвом Івана Вишнякова. Замовлення виконували художники О. Антропов, А. Єрошевський, П. Семенов, О. Бельський, О. Поспєлов, І. Фірсов. Пензлю найвидатнішого живописця цієї групи Олексія Антропова належать живописні клейма балюстради проповідницької кафедри, ікона іконостаса «Успіння Богородиці», сцена «Благовіщення» з Царських воріт, зображення Андрія Первозваного на західному склепінні церкви, а також вівтарний запрестольний образ «Тайна вечеря». Ікони зворотного боку іконостаса виконані українськими художниками І. Роменським та І. Чайковським.

Проповідь апостола Андрія
Платон Борисполець. Картина «Проповідь апостола Андрія». Полотно, олія. 1847 р.

У трансепті Андріївської церкви знаходяться дві картини XIX століття – «Проповідь апостола Андрія» українського художника Платона Бориспольця та копія картини «Вибір віри князем Володимиром» латиського художника Йогана Еггінка. Обидва полотна були подаровані Андріївській церкві з нагоди відзначення 100-літнього ювілею з дня її освячення – 19 серпня 1867 р. Картини відносяться до історичного жанру і відтворюють літописні перекази про проповідь християнства, заснування міста Києва та розповсюдження православ’я на теренах Київської Русі.

Всесвітня значущість Андріївської церкви обумовлена тим, що Ф.-Б.Растреллі спроектував не тільки зовнішній вигляд храму. Він також є автором проекту його інтер’єрів – іконостасу, проповідницької кафедри та надпрестольної сіні. Варто відзначити, що за життя Ф.-Б. Растреллі виконав проекти багатьох іконостасів. Не менше 14 з них було втілено в життя. До нашого часу зберіглося лише 2 іконостаси авторства Ф.-Б. Растреллі – в соборі Володимирської ікони Божої Матері у Санкт-Петербурзі (іконостас було перенесено до цього храму з домової церкви Анічкова палацу у Санкт-Петербурзі) та в Андріївській церкві у Києві. Цей факт збільшує значення Києва на «мапі» творчого спадку видатного архітектора.

Картина Вибір віри князем Володимиром
Картина «Вибір віри князем Володимиром». Полотно, олія. Пер. пол. XIX ст.

Постановою Ради Міністрів УРСР №766 від 10 липня 1962 року споруду Андріївської церкви передано на баланс Держбуду УРСР, а наказом Держбуду УРСР №4 від 10 січня 1968 року – Державному архітектурно-історичному заповіднику «Софійський музей» (з 1994 року – Національний заповідник «Софія Київська»). Враховуючи виняткову історико-архітектурну та художню цінність пам’ятки, Андріївську церкву було оголошено музеєм, і 10 вересня 1968 року вона відкрилася для масового відвідування. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року № 1005 надано дозвіл на проведення в Андріївській церкві богослужінь Українській Автокефальній православній церкві.

18 жовтня 2018 р. Верховна Рада України ухвалила Закон від 18. 10. 2018 р. N. 2598-VIII «Про особливості користування Андріївською церквою Національного заповідника «Софія Київська» (№ 9208). На підставі цього Закону в Андріївській церкві, яка лишається музеєм у складі Національного заповідника «Софія Київська» (фактично – у державній власності), облаштована Ставропігія Вселенського Константинопольського патріархату у Києві. Ставропігією (з грецької – «воздвиження хреста») називають автономну православну церковна одиницю, яка підлягає юрисдикції не місцевого ієрарха, а безпосередньо патріарха, відповідно –  користується спеціальними правами.

© Ігор Нетудихаткін,
Завідувач сектору Музей «Андріївська церква» Національного заповідника «Софія Київська»